Створити законопроект - методичні рекомендації : Дізнайся як : Електронна Демократія

Ідеальна Країна

Електронна демократія

Кадровий реєстр

українська | русский

логін

пароль

Реєстрація

Забув пароль

Профайл


			Сесійна зала

			Законопроекти

			Чернетки законопроектів

			Архів

			Законотворці

			Фракції

			Профільні комітети

			Робочі групи

			Форум

			Опитування

			Верховна Рада України

			СЗІ

			Арбітраж

Статистика

Всього законопроектів	60

Всього чернеток	75

Всього фракцій	34

Зареєстрованих законотворців	7068

Активних законотворців	0

Відвідувачів за сьогодні	0

Зараз на сайті:
Незареєстрованих: 0

Головна

Дізнайся як

Створити законопроект - методичні рекомендації

1. Анатолій Ткачук.
Законодавча техніка. Практичний посібник. Як готувати проекти законів.
Київ, Інститут громадянського суспільства, 2004.

   Робота є спробою узагальнити досвід законотворчої роботи автора й на прикладах з українського законодавства показати важливість дотримання законодавчої техніки при підготовці проектів нормативних актів. Призначено для широкого кола практичних юристів, що працюють над проектами нормативних актів, депутатів усіх рівнів, громадських активістів різних громадських організацій та „мозкових центрів", що займаються підготовкою й просуванням проектів нормативних актів, а також для студентів юридичних факультетів університетів.

   Цей посібник підготовлено на основі видань „Законодавча техніка. Конспект лекцій до навчального семінару"(А. Ткачук, - К., Інститут громадянського суспільства, 2004 - 90 с.) і „Законодавча техніка: практичний посібник" (А.Ткачук за участю А.Шуліми. - К., Інститут громадянського суспільства, 2002. - 80 с). У новому виданні враховано зауваження й пропозиції, висловлені учасниками навчальних семінарів „Законодавча техніка: теорія й практика застосування", що їх автор проводив для помічників народних депутатів України й працівників апаратів депутатських фракцій та комітетів Верховної Ради України. Робота є спробою узагальнити досвід законотворчої роботи автора й на прикладах з українського законодавства показати важливість дотримання законодавчої техніки при підготовці проектів нормативних актів.

   Видано в рамках проекту Інституту громадянського суспільства завдяки підтримці, наданої на підставі угоди про співпрацю між Інститутом сталих спільнот (Монпельє, штат Вермонт, СІЛА) й Агентством Міжнародного Розвитку СІЛА.

   Погляди авторів посібника не обов'язково відображають погляди Інституту сталих спільнот (Монпельє, штат Вермонт, СІЛА) й Агентства Міжнародного Розвитку США.

© Інститут громадянського суспільства
© „ІКЦ Легальний статус" (макет)

PDF-посібник, 608Kb

2. Анатолій Ткачук, Cвітлана Науменко
Законотворчий процес та якість закону: як досягти гармонії?
Київ, Інститут громадянського суспільства, 2005.

У цьому досліджені зроблено спробу вияснити, як впливає на якість законів, що ухвалюються Верховною Радою України, дотримання чи недотримання правил законодавчого процесу визначених Регламентом Верховної Ради України, а також правил законодавчої техніки, яка, на жаль, поки що не отримала адекватного нормативного регулювання. Адресовано працівникам апарату Верховної Ради України, помічникам народних депутатів України, самим законотворцям, а також юристам, що досліджують питання законодавчої техніки та законодавчого процесу.

© Інститут громадянського суспільства
© „ІКЦ Легальний статус" 2005

PDF-посібник, 181Kb

3. Апарат Верховної Ради України
Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки
(Методичні рекомендації)

Видання друге, доповнене
Київ – 2002

Вступ

Законодавча діяльність Верховної Ради України у контексті еволюції законодавства України засвідчила існування проблеми якості законів. Поряд з іншими чинниками, що так чи інакше впливають на якість законів, ця проблема, зокрема, зумовлена також і недодержанням вимог законодавчої техніки у процесі законотворення.

Натомість саме законодавча техніка (рівень її розвитку) як невід'ємна частина законотворення значною мірою здатна забезпечити належну якість та ефективність всього законодавчого масиву, що, безумовно, має сприяти адекватному впливу законодавства на політичні, економічні та соціальні відносини у державі. Адже відповідний рівень законодавчої техніки, що є надійним гарантом вдосконалення законодавства, правильного застосування та повної відповідності волі законодавця, сприяє утвердженню в державі принципу верховенства закону.

У той же час недооцінка правил законодавчої техніки або їх ігнорування чи спрощення можуть призвести до численних законодавчих та правозастосовчих помилок.

Загальні положення

Законодавча техніка - це система усталених теоретико-прикладних правил, вироблених на підставі багаторічної практики законотворчості, якими окреслено засоби і методи розробки та написання проектів законів, що забезпечують точну та повну відповідність положень, які викладаються, врегульованій сфері законодавчого акту, ясність та доступність правового матеріалу тощо.

Основними взаємопов'язаними складовими елементами законодавчої техніки є:

-   методологія складання законопроекту;
-   визначення структури закону, адекватної його змісту;
-   правила і засоби викладення нормативних положень законопроекту;
-   мова і термінологія законопроекту;
-   правила внесення змін та доповнень до закону.

Ці методичні рекомендації розроблені з метою уніфікації написання проектів законів та дотримання вимог законодавчої техніки при підготовці проектів законів про внесення змін до чинних законодавчих актів.

Закон — це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів цих відносин.

Основним Законом України є Конституція України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Перш ніж приступити до написання проекту закону, слід визначитись, що питання, які передбачається вирішити в ньому, належать до сфери регулювання законом. Питання, що регулюються виключно законами, визначено статтею 92 Конституції України.

При викладенні нормативних положень законопроекту слід вивчити міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які стосуються теми законопроекту. При цьому слід враховувати вимоги статті 9 Конституції України, згідно з якою чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства України.

Під час розробки законопроектів слід також враховувати положення Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС), зважаючи на її значення для реалізації проголошеного Україною курсу на європейську інтеграцію. У разі, коли будь-які з положень проекту закону суперечать вимогам УПС, їх необхідно привести у відповідність з Угодою, за винятком тих випадків, що передбачені самою УПС.

З метою взаємного узгодження проекту і чинних законів та уникнення суперечностей в законодавстві при підготовці проекту слід враховувати все чинне законодавство, особливо вимоги, що містяться в податкових, бюджетних законах, законі про підприємництво тощо.

Неправомірно включати в галузевий закон норми, які не є предметом цього закону або ті, що кодифіковані і вміщені в кодексах. У даному разі застосовуються відсилочна (бланкетна) норма до того чи іншого закону (кодексу). Такі проблеми виникають досить часто, коли треба встановити адміністративну чи кримінальну відповідальність.

До того ж, слід звернути увагу, що відповідно до статті 92 Конституції України питання встановлення юридичної відповідальності визначаються виключно законами.

Приклади:

а)   "Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону";

б)   "Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про поштовий зв'язок
Порушення правил надання послуг поштового зв'язку, виготовлення з метою збуту чи збут свідомо підроблених поштових марок та кліше державних знаків маркувальних машин, псування засобів поштового зв'язку, крадіжка чи пошкодження поштових відправлень тягне за собою відповідальність відповідно до закону".

Відсилочні норми можуть міститися всередині закону чи статті. Номери статей, частин статей, пунктів, абзаців тощо, до яких дається відсилка, викладаються текстом або в дужках.

Якщо при відсилці до статті дається її назва (таке буває в кодексах), номер такої статті пишеться в дужках.

Приклади:

а) у статті 223 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

"Органи державного пожежного нагляду розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил пожежної безпеки (статті 120, 175)";

б) у статті 67 Кримінального кодексу України:

"2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28) ".

Проте досить часто відсилочні норми пишуться текстом, наприклад: "згідно із статтею 5 цього Закону" або "відповідно до частини першої цієї статті".

Приклади:

а)   у статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом":
"Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно із статтею 31 цього Закону";

б) у статті 7 Закону України "Про розподіл продукції":

"10. Переможець конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України протягом строку, передбаченого пунктом 6 цієї статті з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії".

Оформлення проектів законодавчих актів і супровідних документів має здійснюватися відповідно до глави 6.2. Регламенту Верховної Ради України, Положення про порядок роботи з проектами законодавчих актів та матеріалами, що містять законодавчі пропозиції, які подаються на розгляд Верховної Ради України.

Складання тексту проекту

Структура законопроекту

Структура законопроекту повинна забезпечувати послідовне логічне викладення нормативного матеріалу, його доступність для огляду і тим самим сприяти правильному його розумінню, а, відтак, і застосуванню.

Кожен законопроект має назву, яка є складовою частиною офіційного тексту закону. У назві закону в декількох словах викладається зміст закону. Для цього використовуються інформативні поняття, які дозволяють розпізнати предмет, що регулюється цим законом.

Наприклад, закони України "Про систему оподаткування", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

У необхідних випадках, а таке буває досить часто при прийнятті закону, у вступній частині (преамбулі) роз'яснюється мета і мотиви видання закону. Правові норми до преамбули не повинні включатися.

Наприклад: "Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі)"; "Цей Закон визначає порядок створення, ліквідації та особливості механізму функціонування спеціальної економічної зони "Славутич ".

На початку законопроекту розташовуються норми загального характеру, що встановлюють принципи правового регулювання і містять правила, які повинні враховуватися при застосуванні наступних нормативних вказівок.
Далі в проекті розташовуються норми, згруповані з окремих питань, що стосуються того або іншого аспекту правового регулювання.
Потім викладаються додаткові положення, які стосуються всіх або кількох питань, що належать до сфери регулювання цього закону. Мається на увазі, наприклад, відповідальність за порушення цього закону, розгляд спорів тощо.
Завершують законопроект прикінцеві положення. До речі, прикінцеві положення з'явилися в структурі закону після прийняття нової Конституції України. Це пов'язано з тим, що відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Постанови Верховної Ради України до числа цих актів Конституцією не включаються. Необхідність введення Закону в дію самим законом випливає також із статті 94 Конституції України.
Прикінцеві положення повинні містити: термін набрання чинності законом, доручення Кабінету Міністрів України, пов'язані з прийняттям даного закону та приведенням нормативних актів у відповідність із прийнятим законом. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони є в законі, також включаються до прикінцевих положень.

Наприклад, у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) ":

"Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цеп Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли до набрання
чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які діяли на момент виникнення
такого спору (конфлікту).

3. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний строк подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;
протягом 1996 року утворити національну службу посередництва і примирення".

З метою усунення колізії в законодавстві після прийняття нового закону в прикінцевих положеннях слід давати перелік законодавчих актів, що втрачають чинність або до яких вносяться зміни.

Наприклад, у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" вміщено перелік законодавчих актів, до яких вносяться зміни у зв'язку із прийняттям нової редакції даного закону.
Це може бути і окремий акт. Приміром, при підготовці Закону України "Про спеціальну економічну зону Славутич" одночасно підготовлено і прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони "Славутич".
Закон може містити й перехідні положення. Такий розділ в законі слід передбачати у разі, якщо є необхідність мати положення, що у повному обсязі врегульовують відносини на період дії закону. Проте це, як правило, має бути у виключних випадках.

Наприклад, Конституція України має розділ XV "Перехідні положення", в яких містяться норми, що регулюють правовідносини інакше, ніж це передбачено Конституцію України до прийняття, зокрема, законів "Про Конституційний Суд України", "Про прокуратуру", з питань досудового слідства тощо.
Перехідні положення містяться у новому Кримінальному кодексі України.
Внутрішня структура проекту залежить від його обсягу і змісту. Великі законопроекти поділяються на розділи (глави). При цьому нормативні положення загального характеру зазвичай об'єднуються в розділ, який іменується "Загальні положення". В окремі розділи об'єднуються нормативні положення, які стосуються одного правового інституту або питання.
Нумерація розділів, глав, статей є наскрізною у відповідності з порядковим номером, що не змінюється при внесенні змін до закону.

Розділи, як правило, нумеруються римськими цифрами.

Законопроект поділяється на статті, які можуть поділятися на частини і пункти. Частини статей і пунктів, у свою чергу, можуть поділятися на абзаци і підпункти. Нумерація статей здійснюється арабськими цифрами. Коли стаття велика і містить декілька частин, вони для зручності застосування також нумеруються. Але від цього частина статті пунктом не стає (така помилка зустрічається досить часто). Частини статті - це завжди правова норма, а пункт - окреме питання. Пункти також нумеруються цифрами або буквами.

Як негативний приклад можна навести закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість". Структура зазначених законів побудована за правилами написання інструкцій, що видаються міністерствами. Це значно ускладнює, зокрема, подальше внесення змін до них.

Іншим недоліком зазначених законів є наявність громіздких статей, перенасичених регулятивними приписами, що призводить не тільки до ускладнення при внесенні наступних змін, а й у процесі застосування таких норм.

Як приклад можна також навести Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" - де підпункт містить 31 абзац (підпункт "і" пункту 1 статті 5). Така об'ємна норма з'явилася в Декреті при внесенні до нього змін Законом від 7 грудня 2000 року.

Примітки до статей допускаються у виняткових випадках, коли відповідне положення не можна викласти в тексті статті без ушкодження його змісту.

Мова і термінологія законопроекту

Текст проекту викладається стисло, простою літературною мовою, за змогою, короткими фразами. Не варто застосовувати фрази з багатьма підрядними реченнями. Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології. Визначення термінів повинно відповідати тому змісту, який міститься в літературній мові, спеціальних науках та чинному законодавстві, і має бути однаковим у всьому тексті закону. Якщо термінологія обмежується лише цим законом, то дається відповідне застереження.

Наприклад: "Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття" або "У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні".

Якщо в тексті закону є посилання на статті, частини статей, пункти, абзаци тощо, слід пам'ятати, що номери статей, пунктів пишуться цифрами, а частин статей, абзаців - словами.

Назви органів державної влади і організацій даються відповідно до їх офіційної назви на час прийняття закону.

У той же час треба враховувати, що відповідно до статті 106 Конституції України право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати центральні органи виконавчої влади належить Президенту України. Оскільки цей процес є динамічним, навряд чи доцільно давати в законі власну назву відповідного органу виконавчої влади. Застосування терміну "уповноважений центральний орган виконавчої влади" є більш прийнятним.

При посиланні на інший закон вказується його назва.

Викладення нормативних положень

Нормативні положення не повинні містити зайвої деталізації. Потрібно завжди пам'ятати, що закон регулює суспільні відносини, а не вирішує конкретне питання.

Для полегшення застосування норм і виключення різнотлумачень кожне нормативне положення має бути чітко викладено і сформульовано таким чином, щоб не виникало сумніву стосовно строку дії в часі. Якщо закон або його окремі норми не обмежені в дії часом, то в них не дається ніяких застережень щодо цього. Якщо закон або його окремі норми приймаються з обмеженим строком дії, то про це треба обов'язково зазначити у законі, нормі.

Приклад: Закон України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" (Відомості Верховної Ради України, 1998р., № 25, ст. 147)

"Стаття 9. Прикінцеві положення
Цей Закон набирає чинності з дня опублікування і діє до 31 грудня 2000 року".

Як негативний приклад можна навести Закон України "Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни у 1997-1998 роках". Незважаючи на таку назву, в самому Законі не дано застережень щодо його дії в часі.

При написанні норми щодо набрання чинності законом слід виходити із статті 94 Конституції України: "Будь-який Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування." Запис "Закон набирає чинності з дня його опублікування" є найбільш оптимальним для законів, які не потребують здійснення, зокрема, підготовчих заходів.

Внесення змін до законів

Велику кількість законів, що приймаються Верховною Радою України, складають закони про внесення змін до чинних законів. Основна мета їх прийняття — усунення колізій у законодавстві у зв'язку із прийняттям нового закону, а також необхідність змін окремих норм закону без зміни його в цілому.

При підготовці законопроектів про внесення змін до законів існують певні особливості правил законодавчої техніки, які зумовлені нашою системою законодавства й полягають у зручності роботи при подальшому внесенні змін до чинних законів.

1. У законі, до якого вносяться зміни, обов'язково вказується джерело опублікування — Відомості Верховної Ради України, а також джерело опублікування наступних змін, які вносились до закону. Якщо закон ще не опублікований у Відомостях, то слід навести його номер і дату прийняття.

У виключних випадках джерелом опублікування може бути визначено Офіційний вісник України.

Наприклад, Митний тариф України, який дуже великий за обсягом, опублікований лише в Офіційному віснику України, у Відомостях Верховної Ради України вміщений Закон про його затвердження.

Тому при внесенні змін до тексту Митного тарифу слід посилатися на джерело опублікування - Відомості Верховної Ради України, де опублікований Закон про затвердження, та Офіційний вісник України, де опублікований додаток до Закону - текст Митного тарифу України.

Приклад: "Верховна Рада України постановляє:

1.   Внести до Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р, № 24, ст. 125; Офіційний вісник України, 2001 р., № 18, ст. 781; Відомості Верховної Ради України, 2001 р, № 45, ст. 239 та зміни, внесені Законом України від 15 листопада 2001 року № 2779-III) такі зміни: "

При викладенні закону в новій редакції або в разі доповнення його новим розділом, главою або статтею наводиться джерело опублікування всіх змін, що вносилися до закону. В інших випадках слід наводити джерело опублікування тільки тих змін, що стосуються статей, пунктів тощо, до яких у даний час вносяться зміни.

У разі внесення до закону (статті закону) змін, що за обсягом займають більшу частину тексту або істотно впливають на його зміст, доцільно викласти закон (статтю закону) в новій редакції.

У випадках, коли при внесенні змін до закону останній викладено в новій редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело її опублікування. Посилання на всі попередні редакції оновленого закону не робляться.

При виникненні розбіжностей між оригіналом закону та опублікованим текстом слід користуватися редакцією, що міститься в офіційному джерелі публікації, на яке робиться посилання. Це, перш за все, — Відомості Верховної Ради України.

2.   Якщо в законопроекті зазначається термін введення закону в дію, то законопроект має складатися із двох розділів. Перший — внесення змін до закону, другий — термін набрання чинності законом, що приймається, та доручення, що зумовлені прийняттям цього закону. Це правило не застосовується, якщо закон викладається у новій редакції. Його структура має бути такою, як і в оригіналі закону.

Приклади:

а) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої":
"Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 28, ст. 131; 1997 р., № 15, ст. 116) такі зміни:"
"II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування";

б) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим"
"Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 6-7, ст. 24) такі зміни:"
"II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Рішення, що прийняті на виконання Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" до набрання чинності цим Законом, вважаються чинними".

3.   Зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону.

Зустрічаються випадки, коли існує доцільність внесення змін до закону про внесення змін. Проте в даному разі зміни можуть вноситися тільки до другого його розділу, який стосується набрання чинності або порядку введення в дію закону, якщо є необхідність змінити термін введення закону в дію або інше положення, що стосується порядку введення його в дію.

Приклади:

а) Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
"Верховна Рада України постановляє:

Доповнити розділ II "Прикінцеві положення " Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 45, ст. 263) після пункту 2 новим пунктом такого змісту:

"3. До внесення відповідних змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" застосовується порядок визначення середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, що діяв до набрання чинності цим Законом ".

У зв'язку із цим пункти 3 і 4 вважати відповідно пунктами 4 і 5";

б)   Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування "

"Верховна Рада України постановляє:

Доповнити пункт 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119) абзацом другим такого змісту:
"Дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік".

4. Зміни, які можуть вноситися до закону: нова редакція закону, його статей, частин, пунктів,   підпунктів, абзаців, речень; заміна слів та їх виключення, доповнення статтями, частинами статей, пунктами, підпунктами тощо.

Приклади:

а) у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу":

"Верховна Рада України постановляє:
Внести зміни до Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 385, № 36, ст. 527; 1993 р., № 44, ст. 418, ст. 419, № 49, ст. 457; 1994р., № 45, ст. 404; 1995 р., № 1, ст. 4, № 36, ст. 284; 1996 р., № 26, ст. 108; 1997 р., №29, ст. 193), виклавши його у такій редакції:";

б) "Статтю 4 Закону України "Про музеї і музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №25, ст. 191) викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Законодавство України про музеї і музейну справу

Законодавство України про музеї і музейну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про культуру, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж: ті, що передбачені законодавством України про музеї та музейну справу, то застосовуються правила міжнародного договору";

в) "Частину першу статті 12 Закону України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 1997 р., № 47, ст. 294) доповнити пунктом 9 такого змісту:

"9. На період функціонування спеціальної економічної зони "Славутич" суб'єкти цієї зони (власники землі, землекористувачі на території спеціальної економічної зони "Славутич"), які реалізують на території спеціальної економічної зони "Славутич" інвестиційні проекти, затверджені виконавчим комітетом Славутицької міської ради. У перші три роки реалізації таких інвестиційних проектів зазначені суб'єкти зони звільняються від сплати земельного податку повністю, а в наступні три роки сплачують земельний податок за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки";

г) у Законі України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему" (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 4, ст. 33):
"у преамбулі та в тексті Закону слова "і населення міста Славутич" виключити;
абзаци третій та п'ятий статті З виключити ";

д) у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р.,№37, ст. 333):

"1. У статті 3 слова і цифри "до і січня 2000 року" замінити словами і цифрами "до 1 січня 2001 року".

2. У статті 4 слова "лікарських засобів (у тому числі компонентів і препаратів крові), ветеринарних лікарських засобів і препаратів" виключити";

є) перше речення частини п'ятої статті 46 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178; № 37, ст. 543) викласти в такій редакції: "Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення ";

ж)   у Законі України "Про вибори народних депутатів України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №51-52, ст. 265):

"У статті 52 частину п'яту після першого речення доповнити новим реченням такого змісту: "Партія може виготовляти друкований матеріал своєї передвиборної агітації (передвиборної агітації блоку, до якого вона входить) із застосуванням майна, що їй належить. У такий же спосіб може виготовляти матеріали своєї передвиборної агітації кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі";

з)   у статті 255 Кодексу України про адміністративні порушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) пункт 11 частини другої замінити двома пунктами такого змісту:

"11) посадові особи органів внутрішніх справ (частина перша статті 59 (про правопорушення, вчинені в межах санітарних зон джерел водопостачання), частина перша статті 61 (щодо пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв), статті 77-1, 155-1);

12) посадові особи органів Державного комітету України у справах захисту прав споживачів та органів державного контролю за цінами (стаття 155-1)".

При внесенні змін до статті, яка налічує декілька частин, пунктів, абзаців, слід обов'язково вказувати місце розташування цих змін.

  Приклади:

а) статтю 7 Закону України "Про музеї і музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191) доповнити частиною шостою такого змісту:

"Порядок створення історико-культурних заповідників визначається Кабінетом Міністрів України";

б) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства"
"Статтю 46 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу".

У зв'язку із цим частини другу - п'яту вважати відповідно частинами третьою -шостою ".

Доповнення норми чи речення словами здійснюється за такими ж правилами.

Наприклад, у Законі України про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України": останнє речення частини одинадцятої після слів "мають право підписати" доповнити словами "уповноважені особи партій (блоків) ".

Якщо зміни і доповнення вносяться до декількох законів, вони розташовуються в хронологічному порядку, причому, якщо в переліку актів, до яких вносяться зміни, є кодекси, вони ставляться на початку проекту.

У   разі   доповнення   закону   новим розділом,   главою,   статтею  нормативний   матеріал розташовується так само на початку. Нумерація в даному випадку не змінюється.

Приклади:

а) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"

"Доповнити Закон новою главою 3-І такого змісту:

"Глава 3-1

Облігації зовнішніх державних позик України Стаття 14-1. Основні характеристики облігацій зовнішніх державних позик України";

б)    Закон   України   "Про   внесення   змін   до   Кодексу   України   про   адміністративні правопорушення   щодо   встановлення   відповідальності   за   порушення   законодавства   про державну таємницю "

"Доповнити Кодекс статтею 212² такого змісту:".

Щодо зміни термінології або назви органів у всьому тексті закону, то такі зміни слід об'єднати, вони розташовуються вкінці законопроекту.

Наприклад: "У тексті Закону слова "Міністерство України у справах молоді і спорту" в усіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту" у відповідних відмінках".

Крім того, слід пам'ятати, що тексти законів пишуться за правилами граматики і тому при внесенні змін слід враховувати розділові знаки як ті, що є в тексті статті, так і ті, що мають бути в них поставлені за правилами граматики у зв'язку із зміною тексту.

Наприклад, у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" пункт 51 частини першої статті 26 було доповнено словами "а також щодо придбання об'єктів державної власності". У даному випадку перед буквою "а" слід було б поставити кому або зміну внести таким чином, щоб зберегти розділовий знак, що є в тексті (підібрати більше слів для зміни, дати нову редакцію підпункту тощо).

Інший приклад.

При внесенні змін до частини другої статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " друге речення після слів "померлого громадянина" доповнено словами "смерть якого, пов'язана з Чорнобильською катастрофою". При цьому не враховано, що перед словом "смерть" та після слова "катастрофою" стоять коми.

Ігнорування правил пунктуації може призвести до перекручування змісту тексту закону під час внесення до нього змін, а, відтак, і до помилок в процесі застосування закону.

Підготовка переліку законодавчих актів про визнання їх такими, що втратили чинність

Перелік законодавчих актів, які підлягають визнанню такими, що втратили чинність, повинні бути юридично обгрунтовані і вичерпно повними.

Підготовка проекту проводиться після вивчення й аналізу всього законодавства, яке стосується теми проекту. При цьому слід працювати із законами, які підтримуються в контрольному стані, та перевіряти всі відмітки, що зроблені на актах.

До переліку як самостійні позиції включаються всі законодавчі акти, що суперечать новому прийнятому закону, акти з теми проекту, які фактично втратили значення.

Не слід скасовувати акти в загальній формі (тобто без їх перелічення), оскільки це ускладнить застосування такого закону на практиці.

Як негативний приклад можна навести Закон України від 16 листопада 1995 року "Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів", яким передбачено скасування пільг щодо сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів при ввезенні на територію України підакцизних товарів. Проте переліку законодавчих актів, які втрачають чинність у зв'язку із цією нормою Закону, не визначено.

Такий перелік було затверджено пізніше Законом України від 22 грудня 1995 року "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів".

До переліку включаються всі акти або їх окремі норми, якими вносилися зміни до законів, що скасовуються. Якщо такі акти були опубліковані у Відомостях Верховної Ради України, то зазначається рік опублікування, номер Відомостей та стаття в них.

Закони тимчасової дії, строк дії яких минув, до переліку не включаються. Якщо віднесення акта до тимчасових викликає сумнів, то такий акт включається до числа тих, що підлягають визнанню такими, що втратили чинність.

Якщо закон (його стаття), який підлягає скасуванню, містить вказівку на додаток, то додаток окремо в переліку не згадується, оскільки він скасовується разом із нормою, що його затверджує.

Якщо потрібно скасувати або змінити додаток до закону чи до його окремої частини, то до переліку включається додаток.

Наприклад: "Визнати таким, що втратив чинність, пункт 1 додатку № 2, затвердженого Законом України..." (дається назва Закону та джерело його опублікування).

У переліку всі законодавчі акти розташовуються в хронологічному порядку за датою їх видання, а також з урахуванням дати їх опублікування у Відомостях Верховної Ради України.

Переліки законів, що підлягають визнанню такими, що втратили чинність, готуються як у вигляді цілісного закону, так і у вигляді додатку до нього (якщо перелік налічує багато актів). В останньому випадку в додатку обов'язково зазначається, яким законом він затверджується.

Якщо є доцільність встановлення терміну набрання чинності законом, він також, як і аналогічний закон про внесення змін, має складатись із двох розділів: затвердження переліку актів, що підлягають визнанню такими, що втратили чинність, і термін набрання чинності.

Приклади:

а)   Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту "і" статті 19
Закону України "Про Єдиний митний тариф"

"Верховна Рада України постановляє:

1.    Визнати таким, що втратив чинність, пункт "і" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст. 259; 1993 р., № 24, ст. 270; 1996р., № 41, ст. 192).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування";

б)   Закон України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з питань примусового лікування і трудового перевиховання хворих на наркоманію"

"У зв'язку із прийняттям Закону   України   "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 10, ст. 62) Верховна Рада України постановляє: Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1969 року "Про примусове лікування і трудове перевиховання хворих на наркоманію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969р., №17, ст. 133);

Закон Української РСР від 20 червня 1969 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про примусове лікування і трудове перевиховання хворих на наркоманію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., № 26, ст. 207);

статтю 4 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 17 червня 1974 року "Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1974р., №27, ст. 222);

Закон Української РСР від 28 червня 1974 року "Про затвердження указів Президії Верховної Ради Української РСР, які вносять зміни і доповнення до деяких законодавчих актів Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1974 р., № 28, ст. 239) в частині примусового лікування і трудового перевиховання хворих на наркоманію";

в)   Закон України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів"

"У зв'язку з прийняттям Закону України "Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів" Верховна   Рада   України    постановляє:

Визнати такими, що втратили чинність з І січня 1996 року, законодавчі акти України в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість згідно з переліком, що додається".

"Додаток до Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів" від 22 грудня 1995 року

ПЕРЕЛІК законодавчих актів України, що втратили чинність

1. Пункт 5 статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 14, ст. 170) в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються.

2. Частина перша статті 7 Закону України "Про правовий режим території,      що
зазнала    радіоактивного    забруднення    внаслідок Чорнобильської катастрофи " (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 16, ст. 198; 1992 р., №13, ст. 177) в частині звільнення від сплати ввізного мита,   митних та акцизних зборів   і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються.

3. Пункт 18 частини першої статті 20, частина друга статті 23, частини перша і друга статті 61 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178, №37, ст. 543) в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються.

4. Стаття 21 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 25, ст. 261; 1993 р., № 28, ст. 277) в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються ".

Супровідні матеріали, що подаються із законопроектами

Законопроекти подаються разом із супровідною запискою, в якій визначаються:

- мета, завдання та основні положення майбутнього закону;
- обґрунтування доцільності його прийняття;
- місце закону в системі чинного законодавства;
- прогнозні соціально-економічні та інші наслідки його застосування.

На титульному та наступних аркушах законопроекту, а також у супровідних документах мають бути вказані:

- назва органу, до якого вноситься проект;
- назва документу;
- дата внесення і підпис ініціаторів;
- прізвище та посада особи, яка представлятиме законопроект у першому читанні;
- перелік законодавчих актів, на які є посилання у тексті проекту;
- список авторського колективу розробників проекту.

Законопроект про внесення змін до чинного закону подається разом із порівняльною таблицею. До таблиці вносяться текст чинного закону, до якого пропонується внести зміни, текст пропонованих змін, проект закону про внесення змін.

Якщо законопроектом викладається закон в новій редакції, то подається цілісний документ.

Законопроекти з економічних питань, а також такі, реалізація яких потребує додаткових видатків з Державного бюджету України, вносяться суб'єктом права законодавчої ініціативи з фінансово-економічним обгрунтуванням та пропозиціями щодо покриття цих витрат.

Законопроекти, які подаються Кабінетом Міністрів України, вносяться за поданням Прем'єр-міністра України з візами керівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, сфери діяльності яких стосується відповідний законопроект.

При внесенні проектів законів до Верховної Ради України слід також враховувати вимоги Інструкції з діловодства у Верховній Раді України, затвердженою розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 березня 2002 року № 153.

Методичні рекомендації підготовлено Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України.

Відповідальний за підготовку рекомендацій - Керівник Головного юридичного управління Теплюк М.О.