Цей закон спрямований на розширення політичних можливостей громадян і політичних партій та закріплення вже існуючих прав. По деяких питаннях він перегукується із законом "Про опозицію". Проблема тільки в тому, що останній розглядає опозицію виключно як парламентську, а мій проект передбачає діяльність громадян та партій невдоволених владною коаліцією так би мовити "з вулиці", а не з сесійної зали.

1. Цей законопроект уточнює деякі питання по сутності Верховній Раді України не тільки як законодавчого, але і як представницького органу в світлі нової політреформи, а також вносить деякі уточнення у відповідності з рішеннями Конституційного Суду України. З теоретичної точки зору вважається, що Верховна Рада України, відповідно до своєї сутності повинна відображати думку суспільства та ту розкладку політичних сил, яка є у підтримці громадян України і виражається ними через народне волевиявлення, результати якого є обов’язковими.
2. Цей законопроект пропонує закріпити за Верховною Радою не тільки законодавчу, а і представницьку функцію та розробити низку заходів щодо цієї функції головного законодавчого органу в державі.
3. Потрібні ресурси відсутні.
4. До регламенту Верховної Ради України і закону “Про статус Народних Депутатів України”.
5. На Парламент України покладається не тільки обов’язок приймати закони, а і представляти суспільну, тобто народну думку відповідно до розкладки політичних сил в суспільстві.
6. Народний депутат України не зможе перейти з фракції у фракцію, оскільки це суперечить представницькій функції Верховної Ради України.

Цей законопроект спрямовано на вирішення проблеми стосовно порядку та умов безплатного проїзду депутатів місцевих рад. Справа в тому, що чинне законодавство, а саме Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» де-юре у статті 34 встановлює норму, що гарантує депутату місцевої ради право на безплатний проїзд на території відповідної місцевої ради.
А порядок та умови безплатного проїзду депутатів місцевих рад визначаються постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок та умови безплатного проїзду депутатів місцевих рад», що де-факто унеможливлює це право, тому що воно повинно реалізовуватися шляхом надання проїзних документів місцевими радами, які вищезгадану постанову не виконують.

Супровідна записка до законопроекту
Про внесення змін до Закону України “ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"" (щодо Правил оформлення і видачі паспортів)
"
автор – Hoaxer
1. На вирішення якої проблеми спрямовано Ваш законопроект?
Задля поліпшення спрощення занадто забюрократизованої системи видачі закордонних паспортів.
2. Які принципові новації пропонує Ваш законопроект?
Зниження граничного віку для отримання закордонного паспорту з 18 до 16 років, спрощення в разі отримання проїзного документа дитини, у якої батьки розлучені, зменшення кількості необхідних довідок – наприклад ідентифікаційного коду та довідок з військомату. Законодавче закріплення переліку документів та правил оформлення паспорту. Заборона видачі паспорту будь-кому окрім особи, на ім’я якої видають паспорт.
3. Необхідні ресурси, які потребуватиме реалізація положень Вашого законопроекту у разі його остаточного ухвалення (створення нового органу державного управління, перерозподіл повноважень, додаткові видатки з бюджету тощо)?
Створення єдиної бази даних для обміну інформації між відділами реєстрації та імміграції громадян задля пришвидешння процесу отримання закордонного паспорту. Зараз ситуація така що якщо ви отримуєте закордонний паспорт, а в вашому громадянському паспорті змінена прописка, то ВВІР який має видати вам закордонний паспорт буде шляхом звичайного листування звертається до ВВІРу, в якому видали ваш громадянський паспорт, задля розяснення його аутентичності та питання того, чи не було у вас інших закордонних паспортів. Це займає дуже багато часу. Необхідний також зв’язок з системою МВС та ДПА: у МВС ВВІРи роблять запит на те, що зацікавлена в отриманні паспорту особа не проходить по кримінальних справах, та може виїхати за межі України. ДПА – для перевірки сплати держмита на закордонний паспорт, але це мені нажаль до кінця не відомо.
4. Яких змін у інші Закони та нормативно-правові акти потребуватиме ухвалення цього законопроекту?
Зміна постанови Кабінету Міністрів „Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення” або навіть її скасування та прийнятта іншої постанови, яка повинна лише затверджувати правила візуального оформлення самого паспорту і не повинна суперечита цьому зміненому законопроекту. Стара постанова (точніше та, яка діє зараз) дублює істотну частину існуючої статті 4 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України.
5. На які коротко- середньо- та довго- строкові результати та ризики можна очікувати у разі ухвалення Вашого законопроекту?
Довгострокові резульати це є дійсно спрощення та поліпшення процесу отрмання нашими громадяни закордонного паспорту.

6. Які впливи на зацікавлені сторони (stakeholders) матиме Ваш законопроект у разі його ухвалення?
Громадяни зможуть набагато швидше отримувати закордонні паспорти. З введенням в дію описаної вище бази даних можна створити сайт для оформлення заявок на закордонний паспорт і робити це через Інтернет, уникаючи довжелезних черг у ВВІРах. Звичайні громадяни від цього лише виграють, трохи програти можуть підприємства на кштал МВСового ДП „Ресурси-Документ”, яке займається пришвидшеним оформленням паспортів.

ПДВ - єдиний податок де тіньова економіка не уникає бюджету, а доїть бюджет через фіктивне відшкодування. Тому важливо скористатися Європейським досвідом запровадження такого механізму ПДВ, який не потребує відшкодування взагалі.
Первинними платниками ПДВ є населення; уряд; підприємці-фізичні особи та малі підприємства на спрощеній системі оподаткування, які не зареєструвалися платниками ПДВ; а також неурядові неприбуткові організації (церкви, партії, профспілки тощо). Тобто всі ті, хто не мають права на компенсацію ПДВ, сплаченого ними при їхніх покупках . Очевидно, що якщо б ці первинні платники таке право на компенсацію мали, то остаточні надходження ПДВ до бюджету звелися б до нуля.
Підприємства-зареєстровані платники ПДВ фактично є збирачами ПДВ, оскільки вносять до бюджету не власні кошти, а кошти зібрані з інших.
Сьогодні первинні надходження ПДВ розтрощуються вздовж економічного ланцюга через механізм різниць ПДВ і «по дорозі» частково втрачаються. Внаслідок цього до бюджету доходить лише 80-90% первинних сплат.
Суть нового Закону у переході до безпосереднього стягнення первинного ПДВ до бюджету у повному обсязі у момент сплати населенням та іншими первинними платниками вказаними вище; з відмовою від розтрощення первинних сплат складним механізмом різниць, і від затримок з надходженням податку до казначейства. Це сформульовано у вигляді простого правила: ПДВ стягується при поставках від платників неплатникам (при поставках від зареєстрованих платників тим особам, які не є зареєстрованими платниками) і одразу передається до бюджету.
Назва «ПДВ односторонньої дії» підкреслює відсутність у новому механізмі операції відшкодування як такої. Зібраний ПДВ тепер остаточно належатиме скарбниці, як і будь який інший податок. Крім того стають не потрібні податковий кредит (вихідний ПДВ), податкова накладна, податковий вексель, а також податковий період, оскільки тепер податкове зобов’язання (або його відсутність) і визначається, і стягується щодо кожної операції, а не щодо результатів за період.
Новий механізм є еквівалентним чинному оскільки спирається на ті ж самі первинні надходження ПДВ, і в той же час він набагато простішим і, як усякий механізм з меншою кількістю деталей, надійнішим. Це підтвердив досвід ЄС, де аналогічний ПДВ без відшкодування (reverse charge VAT) вже частково запроваджено.
Більш повне збирання податку відкриває можливість для зниження ставки до 17% без втрат доходів бюджету. Це дозволить залишити у здоровій частині економіки понад 4 мільярдів гривень, і в той же час позбавити нездорову частину тіньових доходів внаслідок фіктивного відшкодування та інших шахрайств з ПДВ.
В новому Законі змінено тільки механізм стягнення ПДВ, а всі існуючі пільги і застороги збережено, що забезпечує максимально можливу спадковість до чинної системи. Це стосується особливостей оподаткування сільського господарства; легкових автомобілів (крім таксомоторів); культурних цінностей тощо.
Скасовано можливість довільної добровільної реєстрації. Зареєстрованим платником може і зобов’язане бути лише підприємство на загальній системі оподаткування з оборотом понад 1 мільйон гривень (поріг вказано станом на 2007 р).
Старий і новий варіанти ПДВ тісно пов’язані з двома формами існування Валової доданої вартості всієї економіки – у вигляді доходів і у вигляді кінцевого продукту. Чинний порядок стягнення ПДВ є податком з доданої вартості створеної у вигляді доходів. Це і вимагає розрахунків різниць ПДВ відповідно до різниці між виручкою і видатками, що визначає доходи.
ПДВ односторонньої дії є податком з доданої вартості створеної у вигляді кінцевого продукту. А оскільки кінцевий продукт визначається цілком, без різниць, то це і є передумовою для більш раціонального порядку стягнення ПДВ.
Новий механізм стягнення ПДВ також можна розглядати як симетричний до чинного. Якщо сьогодні підприємство віддає те, що йому потім повертатимуть (вихідний ПДВ), і отримує те, що в нього потім забиратимуть (вхідний ПДВ); то ПДВ односторонньої дії випрямовує ці перекручення у природний порядок: підприємству з самого початку залишають те, що йому і так належить, а вилучають тільки те, що не належить. Це ще раз доводить еквівалентність нового і старого механізмів.
Стан первинних платників ПДВ абсолютно не змінюється. Люди як і раніше будуть приходити в магазини і платити по чеку разом з ПДВ. Тільки тепер народ буде впевнений, що його гроші дійсно попадуть до бюджету одразу після інкасації.
Стан підприємств-зареєстрованих платників суттєво спроститься. При операціях між ними ПДВ нараховуватися взагалі не буде, що дозволить зупинити вимивання обігових коштів. Експортер не буде платити вихідний ПДВ при закупівлях сировини і матеріалів, і відповідно не матиме потреби у відшкодуванні. Основним завданням зареєстрованого платника стане стягнення ПДВ при поставках незареєстрованим платникам і негайна передача цього ПДВ до бюджету.
При цьому більше половини надходжень первинного ПДВ генерується видатками населення на товари і послуги; державними закупівлями – десята частина; видатками фізичних осіб-підприємців та інших суб’єктів малого підприємництва – більше чверті, що відповідає значним масштабам поширення цього виду економічної діяльності. Наприклад, фізичні особи, які орендують площі в торгівельних центрах, реалізують свої товари населенню без ПДВ, проте закупівля цих товарів у виробника або у оптової торгівлі може відбуватися з ПДВ.
У 2005 році первинні платники заплатили від 35,до 41,6 мільярдів гривень ПДВ, у той час як до бюджету дійшло 33,5 млрд грн, а без урахуванням 0,6 млрд грн приросту заборгованості з відшкодування – 32,9 млрд грн, або на 3-9 млрд грн менше ніж заплачено первинними платниками. Якщо врахувати, що 2005 рік був особливим роком найбільш повного збирання ПДВ, коли находження ПДВ подвоїлися, то очевидно що у попередні роки ступінь доходження первинних сплат ПДВ до бюджету була значно меншою і не перевищувала 60%.
Отже існують значні резерви підвищення повноти збирання ПДВ при переході до безпосереднього, прямого стягнення первинних сплат ПДВ через механізм односторонньої дії.

Як написано на сайті Президента України:

„Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.”
Розвиваючи принципи демократії в Україні на практиці, взаємодію влади і громадян, враховуючи недоліки в роботі практичного застосування Закону України „Про звернення громадян”, а саме: звернення громадян попадає до органів, на які громадяни скаржуться partisan tv (Електронна Демократія, www.demokracy.com.ua) виносить на обговорення проект змін до Закону України „Про звернення Громадян” (Закону).
Принциповими є такє положення, що при додержанні існуючих норм Закону розробник вважає за доцільне ідентифікувати звернення, за суттєвою ознакою, без первинної необхідності ідентифікувати суб’єкта звернення, а саме - громадянина. Також, положення про уповноважену особу, яке дається в Статті 16 в редакції, що відноситься лише до Скарги, як різновидності Звернення, дати відразу, в 1 Статті. Тому, Стаття 3 доповнюється положенням про уповноважену особу. Така норма дозволяє в досудовому порядку виключити складні юридичні колізії спілкування з владою, які складаються з необхідності громадянина спілкуватися в проекції: громадянин-юрист-орган, орган-юрист-громадянин. Пропонується дозволити громадянам з моменту звернення зі скаргою використовувати юридичний захист уповноваженою особою.
Абзац 2, статті 1 виключено, бо зазначена (досить значна) категорія громадян України дає так звану підписку, за нормами інших законів („Про міліцію”, „Про збройні сили України”, „Про СБУ”), і мають певні (різні) обов’язки що стосується їх службових обов’язків. Тому, скасування норми, що не дозволяє цій категорії громадян звертатися, а точніше - дозволяє органам влади відхилити такє звернення з службових питань, взагалі, є нормою архаїчною, застарілою.
Діючий Закон в Статті 8 визначає право відмовити в повторному розгляді звернення, якщо перше вирішено „по суті”. Але Закон не має норми „суть звернення” (У новій редакції доповнення в Ст..3 і 15). Відповідно до цієї норми - поняття „розгляд справи по суті” має визначити відношення, перелік обставин, тощо, а також визначає за необхідним викласти у відповіді перелік зазначених обставин по суті. Ця норма запобігає відповіді в майже стандартній сьогодні редакції: „Розглянувши звернення від такого-то повідомляємо, що звернення не може бути розглянуто за непідвідомістю”.
Виключено норму: „Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.” як в основі не відповідаючі Конституції, бо частина прав та свобод громадян, що можуть порушуватися вище означеними рішеннями можуть відноситися (бути спровоковані, підпорядковані) відповідними відносинами з певнимиорганами влади. Коротше кажучи – на практиці є питання, які можна вирішувати не в судовому порядку. А ще частіше – йдучи за таких обставин до суду, громадянин повинен мати відношення влади до суті питання. Також ця норма регулюється статтею
Включено до Ст..14, 15, 16, як посилення відповідальності в порядок розгляду звернень громадян „депутатів усіх рівнів”, що доповняє і відповідає нормі Закону України „Про статус народного депутата України” Стаття 15. Право народного депутата України на депутатський запит.
„Електронна демократія” дуже пильно стежить за розвитком справ в таких питаннях, як діловодство, електроний підпис і все що стосується сприяння в Україні розвитку е-інтелекту. Порушуючи ініціативу внесення змін до Закону „Про звернення громадян” Електронна демократія Статті
В Статті 5 Виключено абзац в такій редакції: „Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.” Стаття 5 регулює вимоги до звернення і головними є наявність суті в зверненні і наявність приз віща, адреси, з ціллю - можливості відповісти заявникові. Норми Закону не можуть регулювати наявність чи відсутність суті в зверненні, але можна вважати безперечним, якщо суть звернення не торкається певного громадянина, а торкається прав і свобод невизначеного кола громадян, тоді влада має відповісти при наявності такої суті звернення, за визначенням певної посадової особи.
Закон має сьогодні віднести таке звернення до публічного.


Що до редакції тексту.
В редакції проекту закону діють написи: Виключено, Змінено, Доповнено

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади групування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Цим законом визначається пропорційна основа розподілу Державного бюджету України між бюджетами місцевого самоврядування та галузями державної діяльності України.

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів енергетичної сфери в Україні.

Цей закон викликаний критичним екологічними становищем в Україні та з метою стимулювання до екологічно безпечного виробництва.

Автор: deputat_rada

Автор: Turkevych

Автор: Serafim

Автор: intellekt

Автор: intellekt